Історична довідка:
В перші дні війни Ленінський райвійськкомат Одеси проводив мобілізацію, тоді село Усатове належало саме до Ленінського району. Серед мобілізованих було багато добровольців. У серпні 1941 року фронт наблизився до села Усатове, і усатівці сповна розділили з одеситами всі 73 дні героїчної оборони Одеси.
Хоча 16 жовтня за наказом Верховного Головнокомандуючого наші війська залишили Одесу, боротьба проти фашизму не припинялась.
Назвемо імена мешканців села Усатове, активних учасників партизанської боротьби: Ілля Іванович Герасимчук, І. Я. Крижанівський, Є. М. Самборська, А. П. Самборський, П. В. Тачук, М. І. Телющенко. Найбільшої шкоди селу і людям фашисти нанесли, коли зрозуміли, що їм не втримати Одесу і треба чим скоріше забиратися звідси. В книзі «Одеська область у Великій Вітчизняній війні 1941 — 1945 років» читаємо про злочини фашистських загарбників: «9 квітня 1944 року німецько-фашистські бандити вчинили тотальний терор над населенням сіл Усатове і Куяльник. Розстрілювали майже всіх, хто знаходився в селах, і залишались тільки ті, які сховались в катакомбах. В селі Усатове розстріляно 570 стариків, жінок і дітей, в цьому числі було 28 дітей у віці від одного місяця до одного року. По вулицях села лежали тіла страчених людей.
Біля церкви фашистські солдати закололи штиком 70-річного священика Івана Гавриловича Прокоф’єву, розстріляли його дружину, псаломщика, декількох жінок похилого віку і дітей, які знаходились у церкві під час служіння». Яким же мракобісом потрібно бути, аби здійснювати те, що було зроблено фашистами на вулицях села Усатове у квітні 1944 року. То хіба можна забути ці жертви, хіба не обов’язок тих, хто ходить сьогодні усатівськими вулицями, не тільки пам’ятати усі ці події, а й вклоняти голови перед тими, хто загинув підчас обох воєн. Аусатівці і не забувають, в селі встановлено декілька пам’яток революційної і бойової слави.
