При основній з 1960 року діяла також вечірня школа робочої молоді Одеського району, до складу якого в той період входило село Усатове. Директором був В. С. Самардак. З кінця п’ятдесятих років за школою знаходились шкільні городи, на яких учні вирощували овочі, у дворі росли молоді акації та берези, посаджені усатівськими школярами.

Директором школи у 1962 році був призначений М. А. Авербух. Марк Абрамович побачив у кабінеті великий портрет юного хлопця, Героя Радянського Союзу П. Д. Вернидуба, який до війни закінчив 7 класів Усатівської школи. Йому відразу здалося, що десь бачив цього героя, за декілька днів пригадав, що дійсно знає Петра Вернидуба, адже навчався з ним у спецшколі з 1939 по 1942 рік. Під керівництвом директора школи були зібрані матеріали для шкільного музею, 1 вересня 1964 року було відкрито пам’ятник герою. Петро Данилович Вернидуб народився в селі Усатове у 1924 році в родині селянина, його рід бере свій початок від часів заснування села, адже Іларіон Вернидуб, прапрадід Петра, був одним з перших жителів. Петро закінчив 7 класів Усатівської школи, в лавах Радянської армії служив з червня 1942 року. Спочатку навчався на курсах молодших лейтенантів, в 1943 році закінчив Подільське артилерійське училище. З квітня 1943 року служив у мотострілкових військах 144-ї стрілецької дивізії. Двічі був поранений, загинув в далекому селі Іукнішен, там і похований, нині це Калінінградська область. Був нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної Зірки, орденом Леніна, посмертно за героїзм йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Ім’ям героя названо одну з головних вулиць села Усатове, в 1965 році постановою Ради Міністрів УРСР Усатівській середній школі присвоєно ім’я Петра Даниловича Вернидуба.

Звісно, будівля школи у середині XVIII століття була гарною для трьох десятків учнів, у сімдесятих XX століття, коли учнів ставало більше у рази, школярі змушені були навчатись в декількох корпусах, окремих для учнів різних класів, для їдальні, спортзалу та інших кабінетів. Споруду для нової школи вирішили будувати на початку дев’яностих років, коли ще існував радгосп імені Кірова, закінчили тільки у 1998 році, школярі під час будівництва навчались у дві зміни в будівлі, де тепер розміщується сільська рада. З 1978 по 1982 рік директором була Євгенія Іванівна Бойченко, з 1982 по 1984 рік школу очолювала Людмила Петрівна Назіна, з 1985 по 1988 рік керувала Тетяна Валентинівна Данилова, з 1988 по 1995 рік директором був Володимир Феліксович Білецький, з 1995 року дотепер директором школи є Світлана Георгіївна Савенко.

Сьогодні Усатівський НВК «Школа — гімназія» імені П. Д. Вернидуба є великою триповерховою спорудою зі світлими кабінетами, актовою залою на 300 місць, спортивним і тренажерним залами, їдальнею, яка одночасно вміщує 300 учнів, медичним кабінетом, бібліотекою з великим фондом, двома майстернями. Учні навчаються в одну зміну, у другій половині дня здійснюється робота дев’яти гуртків, клубів за інтересами, п’яти факультативів та спортивних секцій.

Педагогічний колектив налічує 50 осіб.

Директор НВК Савенко С.Г.

 Щорічно вчителі беруть участь у Всеукраїнському конкурсі «Учитель року» і стають переможцями серед вчителів району та області. Так, Тетяна Віталіївна Іващенко в 2006 році стала переможцем двох етапів та лауреатом третього етапу в номінації «Правознавство». Вчитель початкових класів Людмила Анатоліївна Стельмах в 2007 році стала переможцем двох етапів у номінації «Початкова школа». Перемогли у двох етапах також вчителі Марія Іванівна Демчук в 2008 році у номінації «Світова література», Вікторія Анатоліївна Кацарська в 2009 році у номінації «Інформатика», Наталія Володимирівна Олійник в 2010 у номінації «Класний керівник».

В 2009 році силами вчителів та учнів відкрито Музей бойової слави, подія була приурочена до 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, у 2010 році за рахунок бюджету Усатівської сільської ради збудовано новий пам’ятник П. Д. Вернидубу, пам’ятник героям-інтернаціоналістам та ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Реставровано і пам’ятник воїнам-визволителям. Всі ці пам’ятки розташовані поблизу школи. Перед школою за парканом збереглося декілька акацій, висаджених ще у повоєнний час, за школою у 2010 — 2011 роках під час акції «Посади дерево» висаджено молодий парк: берези, клени, липи. Ці дерева ростуть разом з учнями, котрі доглядають за рослинами.