Ткачук Катерина Олексіївна народилася в 1952 році в  с. Покровка Любашівського району Одеської області в багатодітній, дружній, працьовитій родині. У дитинстві перехворіла на правець, через що мала особливий статус у родині, тобто була улюбленою, плеканою, найменшою дитиною та сестричкою. Закінчила школу в рідному селі.

З майбутнім чоловіком познайомилась також у Покровці. Їхня бригада працювала над проведенням лінії електроенергії. Але стосунки зав’язалися не зразу.  Так як юній Катерині необхідно було навчатися далі, вона вступила до торгового училища в м. Одеса. Саме тут і знайшов її Юрій після того, як зрозумів, що ця дівчина – його доля. Одружившись, молодята оселилися в нашому селі. Виростили дочку, двох онуків. У шлюбі з чоловіком прожила 44 роки.

Працювала пані Катерина  трохи в торгівлі, на суперфосфатному заводі, також в  РСУ (13 років) та  УПТК (9 років).  За компанію разом з чоловіком отримала заочну освіту за спеціальністю технік – механік.

Протягом життя  Катерина Олексіївна  писала вірші. Частіше це поезії, присвячені радісним або сумним подіям близьких, рідних або  добре знайомих людей. В них наша поетеса передає усе, що відчуває з приводу тієї чи іншої події: радість від народження дітей, щасливі моменти пережитого дня, ювілеї  та дні народження, важка втрата батьків, братів – всі почуття передано у невеликому блокнотику.  Має у своєму доробку і декілька гумористичних творів. Її читачами, звичайно, є улюблені дочка з зятем, онуки й найближчі знайомі.

Також пані Катерина поділилася з нами історією, пов’язаною з її двоюрідною племінницею Валентиною, яка проживала в с. Покровка. Так склалася доля, що в дитинстві дівчина захворіла після невдалого щеплення. Це скалічило її тіло, але не душу. Адже Валюшка (як постійно називає її Катерина Олексіївна), була чудовою дівчиною, дуже розумною, чуйною й людяною. Саме в цій дівчинці наша героїня відчувала спорідненість душі, адже Валя також писала вірші. За своє коротке життя ( 29 років) вона пізнала і біль душевний, і фізичний, закохалася і пронесла ту любов до останніх хвилин життя. Усі свої пережиті моменти радощів та смутку вона виклала у своїх поезіях. На прохання нашої героїні, публікуємо декілька творів Валентини.

Нам приємно познайомити усатівців з поетичним доробком пані Катерини. І бажаємо й надалі творчої наснаги та непохитної віри в свої сили.

Олійник Н.