Повитиця польова (Cuscuta campestris Yuncker).
Систематичне положення: Cuscutaceae, Grammica.
Рослини-живителі: Паразитує на багатьох рослинах різних класів, родин та біотипів. Особливо страждають польові культури: вика, люцерна, льон, буряк, морква, цибуля, картопля та інші. Повитиці наносять великої шкоди в городництві, садівництві і виноградарстві. Уражені рослини сильно слабнуть, призупиняють в рості і розвитку, поступово гинуть. Насіння має отруйні властивості. Крім того, повитиці часто є переносниками вірусів і хвороб.
Біологія та морфологія: Однорічна паразитична покритонасінна рослина, яка живиться повністю за рахунок рослини-господаря. Повитиці не мають ні коренів, ні листків. Стебло рослини нитковидне, жовте, іноді жовто-зелене, в діаметрі до 0,8 мм; квітки розміщені на коротких квітконіжках (1,5–2 мм), зібрані по 4–9 в китицеподібні суцвіття. Насіння жовто-коричневе, з виступаючим носиком, із зовні округле, з внутрішнього боку двогранно опукле. У рослинній продукції зустрічаються і коробочки і насінини.
Насіння починає проростати, коли грунт добре прогріється. При ураженні основна маса стебел повитиці знаходиться у середній і верхній частині рослини-господаря. Повитиця, що розвинулася з 1 насінини дає більше 20 тис.насінин, які можуть зберігатися в ґрунті, не втрачаючи схожості, тривалий час. До того ж, повитиця польова має здатність до вегетативного розмноження уламками стебел, тому може просуватися, від первинного місця проростання, на великі відстані.
Розповсюдження: Поширюється бур’ян з насіннєвим матеріалом с/г культур, засміченими відходами, шляхом перенесення насіння з транспортними засобами, талими водами, вітром. Насіння плавуче і може переноситися по річках та зрошувальних каналах.
В районах масового розповсюдження повитиць в ґрунті накопичуються великі запаси насіння. Тому, особливу увагу слід приділяти заходам, спрямованим на виснаження цих запасів і недопущення повторного засмічення ними ґрунту та урожаю культур.
Ефективним засобом боротьби є дотримання сівозміни з висівом культур, які не уражуються, або слабо уражуються повитицею – зернових, соняшника, гарбузових, а також застосування пару. Обробіток пару слід починати з осінньої оранки і подальший пошаро вий обробіток ґрунту. Весною перед посівом слід провести 2–3 культивації. Догляд за посівами необхідно починати з боронування до появи сходів і після. Протягом вегетації слід проводити міжрядні обробки і знищувати окремі уражені повитицею рослини.
Вогнища уражених посівів необхідно викошувати з захватом півтораметрової гарантійної зони навколо цвітіння бур’яну. Скошену масу висушувати, виносити за межі поля і спалювати. Вогнище необхідно утримувати в стані чорного пару, або обробляти гербіцидами. В посівах багаторічних трав і на необроблюваних землях повитицю необхідно часто низько скошувати до цвітіння. 
Залишки бур’яну по скошеній стерні можна знищувати механічним шляхом випалювання, або хімічним методом.
Перед збиранням урожаю культурних рослин вогнища заражені повитицею необхідно скошувати і збирати окремо. Зберігати засмічений урожай необхідно окремо від чистого.
У садах уражені пагони потрібно вирізати до цвітіння повитиць, пристовбурові кола все літо утримувати у стані чорного пару, міжряддя культивувати чи засівати стійкими до ураження культурами (злакові, люпин, горох).
Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Одеській області буде проводити державний контроль за проведенням заходів з локалізації та ліквідації вогнищ шкідливої рослини.
Провідний спеціаліст управління фітосаітарної безпеки контролю в сфері насінництва та розсадництва В.В. Дигуляр.
