Історія виникнення храму Різдва Пресвятої Богородиці в с. Усатове сягає початку 19 століття. У 1808 році жителі Усатовых і Нерубайських хуторів, Фоміної та Кривої балки клопотали про відкриття православного приходу. У 1816 році було закінчено будівництво і освячено храм на честь Вознесіння Господнього в с. Нерубайське. Саме в цьому храмі і окормлялась православна громада нашого села.
Через всього три роки, 12 листопада 1819 р., жителі Усатовых хуторів змушені були звернутися до Святешему Синоду з проханням про відкриття приходу на своїй землі. Причиною тому послужило створення зони Порто-Франко. До храму Вознесіння потрібно було тепер добиратися через Одесу, що значно подовжувало шлях. Ходити доводилося понад 15 верст.
Клопотання громади було задоволено. Роком пізніше, в 1820 р. звершено чин закладки храму і починається його будівництво. 3 вересня того ж року в храм призначений настоятель (о. Іван Запорожченко) і перший псаломщик. Будівництво храму продовжується і в той же час починається парафіяльна життя: звершуються молебні, треби, возносяться молитви. 21 вересня 1822 р. у день Різдва Пресвятої Богородиці, здійснено освячення храму на Усатовых хуторах, а вже 23 грудня завершується будівництво храму.
9 травня 1835 року, в честь десятиліття царювання імператора Миколи 1, на території православного приходу Усатовых хуторів на Малому Куяльнику відкрито і освячено перший церковно-народне парафіяльне училище, яке відвідували жителі не тільки Усатове, але і Нерубайських хуторів, Кривий і Фоміної балки.
У 1910 році була відкрита нова церковно-приходська школа при храмі Різдва Богородиці.
У 1938 році церкву закрили і збиралися зруйнувати, але жителю Усатове Фесенко Ф. К. вдалося умовити активістів влаштувати в ній склад колгоспного зерна, і це врятувало її від знищення. Дзвіницю все ж зруйнували.
Церква відкрилася з приходом в село румунських окупаційних військ, в жовтні 1941 року. 9 квітня 1944 року під час відступу німці влаштували розправу над жителями Усатово. Безвинно загинуло понад 500 осіб. У їх числі був 56-річний настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Іван Прокоф’єв. Його вбили на паперті храму, а разом з ним його матінку, псаломщика і кількох дітей. Їх могили розташовані на території нинішнього храму.
Особливе місце в історії храму займає протоієрей Василь Мултых, який 50 років віддав служінню цього приходу, з січня 1960 року по січень 2010 року. Похований він з правого боку дзвіниці, яка була споруджена його працями, на місці зруйнованої.
З 70‑х по 90-ті роки 20 століття храм Різдва Богородиці відвідували різні релігійні делегації з різних країн світу, для знайомства з церковним життям сільських парафій.
Зараз у храмі служить два священика, протоієрей Михайло Маслобоев та ієрей Павло Медведенко.
