30 січня 2010 р. на 89 році життя відійшов до Господа протоієрей Василь Мултых. Отець Василь прожив повне випробувань і скорботи життя. З дитинства мріючи про священство, він зміг здійснити мрію лише в 50‑е рр., пройшовши через ГУЛАГ. З початку 60‑х років і до своєї кончини батюшка служив в церкві Різдва Богородиці, що у с. Усатово Одеської області, оточений увагою і турботою великого приходу.
Родом він з Маріуполя, мати-гречанка одна виховувала чотирьох синів. Маленький Василь з дитинства мріяв стати священиком. Хлопчик знав про історію виникнення рідного Маріуполя і ім’я його засновника-митрополита Готфейського і Кефайського Ігнатія. Безприкладний святительський подвиг здійснив єпископ Ігнатій: дізнавшись, як страждають православні греки від мусульманського насильства в Криму, щоб врятувати їх віру, повів десятки тисяч людей у важкий шлях для переселення в приазовські степи, які їм надала Катерина II. У заснованому в 1779 році Маріуполі митрополит Ігнатій сім років ніс слово Боже своїм парафіянам.
Як і для тисяч греків Приазов’я, ім’я його стало святим для отця Василія, який все життя мріяв про його увічнення. Тернистим, повним негараздів був його шлях служіння Богу.
Ще хлопчиком Василь служив паламарем у церкві Святого Миколая, пізніше був присвячений в іподиякони. Під час Великої Вітчизняної війни, коли німці тікали з Маріуполя, підірвали собор, де покоївся прах святителя Ігнатія. Дивним чином виповнилося одне з пророцтв митрополита Ігнатія – «моє тіло згорить разом з містом і повернеться на свою історичну батьківщину». Обидва пророцтва здійснилися. І в обох випадках – за участю протоієрея Василя, який багато зробив для канонізації і прославлення святителя. У роки воєнного лихоліття мощі Ігнатія були спалені, а тоді ще юнак Василь Мултых зібрав останки і зберіг їх.
Відео “ПАМ’ЯТІ ПРОТОІЄРЕЯ ВАСИЛІЯ (МУЛТЫХ”)
